Чи потрібен малюку дитячий садок? Що він дає дитині?

         Давайте спробуємо розглянути цю проблему з точки зору дитячої психології. Малюку корисно відвідувати дошкільний заклад, але підходити до цього питання треба індивідуально. Адже не всіх дітей через фізичні або психологічні причини можна відлучити від мами та домашнього режиму.

Отже, перелічимо переваги відвідування дитиною дитячого садка

• Перебування дитини в дитячому садку створює умови для розвитку в неї самостійності. В садку малюки значно легше та простіше засвоюють навички самообслуговування – вчаться самостійності, вчаться одягатися, дотримуватись  особистої гігієни, прибирати за собою. Всіма цими премудрощами діти оволодівають у дитсадівській атмосфері за 3-4 місяці.

• У дитячому садку більше часу, чим дома, приділяється ігровій діяльності та заняттям, які сприяють фізичному розвитку дитини, розвитку логічного мислення, мови, художніх та музичних здібностей.

• Відвідування дитячого садка формує у дитини вміння спілкуватися в колективі, привчає взаємодіяти з іншими дітьми на основі домовленості, рахування загальних інтересів. Ці обставини особливо важливі для єдиних дітей в сім’ї. У процесі дорослішання дошкільники вчаться чекати своєї черги та ділитися тим, що мають. Діти не просто, а встановлюють достатньо тісні відносини.

 

• В умовах дитячого садка зникає «Я – Моє»,  стає актуальним «наше – загальне». Дитина ділиться іграшками, допомагає одноліткам, якщо вони ще не навчилися, вдягатись, роздягатись, пояснює правила гри тим, хто їх не знає. 

          Програму зорієнтовано на цінності та інтереси дитини, урахування вікових можливостей, на збереження дитячої субкультури, на ампліфікацію дитячого розвитку, взаємозв’язок усіх сторін життя малюка. Програму "Дитина в дошкільні роки" адресовано педагогам, практичним психологам і соціальним педагогам дошкільних навчальних закладів, вихователям, які працюють у будинках сімейного типу, школах-інтернатах тощо; студентам педагогічних інститутів і коледжів, які навчаються за спеціальністю "Дошкільне виховання", батькам, а також укладачам нових комплексних програм розвитку, виховання та навчання дітей раннього, переддошкільного й дошкільного віку.

 

 

      У грудні 2010 року програму рекомендовано МОН України як комплексну додаткову освітню програму (лист МОН України N 1/11–11178 від 8 грудня 2010 р.).

 

Мета програми — забезпечити повноцінний фізичний, соціальний, пізнавальний та естетичний розвиток особистості дитини шостого року життя; полегшити входження у Всесвіт і розвинути її внутрішні сили та духовний потенціал.

 

 

Основні завдання програми — озброєння дитини наукою життя; формування базисних характеристик; забезпечення можливості "єдиного старту" для дітей шестирічного віку; створення єдиного освітнього середовища, що сприяє перспективності, наступності та спадкоємності між дошкільним навчальним закладом і початковою школою.

 

В основу програми покладено концепцію психологічного віку як етапу, стадії дитячого розвитку, що характеризується своєю структурою і динамікою. Отже, кожен психологічний вік охоплює:

• якісно особливі, специфічні відносини між дитиною та дорослим ("Створення фонду "Хочу"), тобто залучення дитини до системи вироблених людством цінностей, організація умов для її духовного зростання, формування основ ціннісного ставлення до дійсності;
• визначену ієрархію видів діяльності та провідні їхні типи ("Створення фонду "Можу"), тобто засвоєння дитиною знань, оволодіння вміннями й навичками, формування культури пізнання, здатність самостійного практичного використання набутого в житті;
• основні психологічні досягнення дитини, що свідчать про розвиток її психіки, самосвідомості, особистості ("Показники компетенції дитини"), тобто обов’язковий мінімум набору елементарних знань, уявлень, практичних умінь і навичок, які гарантують дитині адаптацію до життя, здатність орієнтуватися в ньому, адекватно реагувати на явища, події, людей. Показники компетенції дитини є мінімальним освітнім ядром, рівень засвоєння якого відбивається в якісно-кількісних показниках діяльності та поведінки дитини.

Науковцями доведено, що психологічний вік не збігається з хронологічним, один психологічний вік за своєю довжиною не рівний іншому. Тому в програмі "Дитина в дошкільні роки" виокремлено психологічні віки:

• раннє дитинство (перший рік життя — ранній вік, переддошкільний вік — від року до трьох років);
• дошкільне дитинство (молодший, середній, старший віки).

 

Програма має особливості в структурі, складається з двох частин: програма для раннього та переддошкільного віку і програма для дітей дошкільного віку.

 

Ключові категорії програми

Програма “Дитина в дошкільні роки” – програма нового типу.

Програма зорієнтована на цінності та інтереси дитини, врахування вікових можливостей, на збереження дитячої субкультури, на збагачення, ампліфікацію дитячого розвитку, взаємозв’язок усіх сторін життя малюка.

Програма “Дитина в дошкільні роки”:

забезпечує:

• охорону та зміцнення фізичного та психічного здоров’я дитини;
• фізичний розвиток дітей;
• оптимальне навантаження на дитину з метою захисту від втоми;
• емоційне благополуччя кожної дитини;
• створення умов для розвитку особистості дитини, її здібностей;
• залучення дітей до загальнолюдських та етносоціокультурних цінностей;
• взаємодію з родиною щодо забезпечення повноцінного розвитку дітей;

передбачає організацію дитячої діяльності в трьох формах:

• заняття як спеціально організована форма навчання;
• нерегламентовані види діяльності;
• вільний час, передбачений для дитини впродовж дня.

У програмі закладено оптимальне співвідношення індивідуальної та спільної діяльності дітей.

Мета програми – забезпечити повноцінний фізичний, соціальний, пізнавальний та духовний розвиток зростаючої особистості; полегшити входження дитини в широкий світ і розвинути її внутрішні сили.

 

Основне завдання програми “ Дитина в дошкільні роки“ – озброєння дитини наукою життя; формування базисних характеристик.

Структуру програми для дітей п’ятирічного віку побудовано з урахуванням ліній розвитку: фізичний, соціальний, пізнавальний та естетичний розвиток дитини.

ґрунтом розділу “Фізичний розвиток. Здоровий малюк” є формування в дошкільника системи знань про здоровий спосіб життя, виховання потреби в фізичному самовдосконаленні тощо. Структура розділу є стрункою системою взаємодії дорослого з дитиною за такими напрямками:

• Фізичний розвиток (образ тіла, розвиток і живлення організму, гігієна тіла, загартування, здоров’я і хвороба, розвиток рухової активності, фізична витривалість).
• Ґендерна соціалізація.
• Основи безпеки життєдіяльності.

Параграф “Ґендерна соціалізація” вибудувано згідно з новітніми дослідженнями психологів. Він охоплює дві взаємозалежні сторони: а) привласнення дошкільником прийнятих моделей чоловічої та жіночої поведінки, відносин, норм, цінностей і ґендерних стереотипів; б) вплив суспільства, соціального середовища на індивіда з метою прищеплення йому певних правил і стандартів поведінки, соціально прийнятних для чоловіків і жінок.

У розділі “Розвиток особистості” акцентується увага на соціальній компетентності дитини (соціальна зрілість), яка виявляється в необхідності сприймати себе в контексті відносин з іншими, у розвиненій потребі контактів з однолітками і дорослими, соціальних мотивах спільної діяльності, регуляції поведінки і діяльності, моральних почуттів.

 

Структура розділу складається з таких напрямків:

• Ігрова діяльність.
• Мовленнєва діяльність, мовленнєве спілкування, навчання рідного мовлення.
• Риторика.
• Художньо-мовленнєва діяльність.
• Пропедевтичний курс фонетики рідного мовлення. Пропедевтичний курс навчання грамоти.
• Навчання другої мови.
• Навчання іноземної мови.
• Соціалізація.
• Формування оцінно-контрольних дій.
• Розвиток духовного потенціалу дитини.

Новим у програмі є напрямок «Риторика», віднесений до варіантної частини. Сучасна риторика, що лягла в основу розробки підрозділу програми, об’єднала в єдине різні знання про людину з теорії комунікації, психології спілкування, лінґвістики, етики, соціології, логіки, семіотики тощо. Отже, риторика вчить спілкуванню на новому етапі розвитку суспільства, в умовах колосальних можливостей відкритості й доступності інформаційного простору. Проте незмінним для сучасної риторики є те, що в центрі – особистість, яка спілкується.

Підрозділ “Розвиток духовного потенціалу дитини” також є новим у програмі, його віднесено до варіантної частини. Духовний потенціал є інтеґральним утворенням, що в унікальній та неповторній комбінації поєднує можливе й дійсне, свідоме й несвідоме, суще й належне; взаємопов’язує здібності й здатності особистості до прийняття, переживання й творчого втілення у всіх сферах життєдіяльності базових загальнолюдських цінностей та індивідуальних ціннісних новоутворень кожної дитини.

У розділі “Розвиток пізнавальної сфери” головним завданням є розвиток пізнавальних здібностей, ґрунтом яких є сенсорні, інтелектуальні та творчі здібності. Розвиток у дітей словесно-логічного мислення, вироблення вміння користуватися основними логічними прийомами й операціями, формування навичок наочного моделювання складає одне з важливіших завдань.

У структурі розділу відбито такі напрямки:

• Введення у світ кількості, логіки, простору та часу.
• Конструювання.
• Комп’ютер у дошкільному закладі.
• Економічна освіта.
• Предметний світ і праця дитини.
• Екологічна освіта. Вступ до природознавства.
• Жива і нежива природа. Природа Космосу.
• Елементарні історико-географічні уявлення.

У розділі “Естетичний розвиток дитини” подано програму формування естетичного ставлення дитини до світу та художнього розвитку самої дитини. Основою художнього розвитку є формування у дитини саме художніх здібностей (музичних, літературних, до зображувальної діяльності).

Цей розділ має такі напрямки:

• Світ мистецтва.
• Театральна діяльність.
• Зображувальна діяльність.
• Музична діяльність. Свята та розваги.

 

До розробки програми “Стежинки у Всесвіт” було залучено провідних фахівців з питань дошкільної та початкової освіти в Україні. У процесі розробки обсягу знань, умінь (компетенцій) і навичок дітей п’ятирічного віку було використано сучасні дослідження психологів, педагогів, дидактів, соціологів, лінґвістів та онтолінґвістів.